Occupy Oxford

Виявляється, стати студентом Оксфорду не так уже й складно. У цьому переконаний Артем Ширкожухов, який отримав ступінь магістра права в одному з найстаріших і найкращих університетів світу.

Сам процес вступу відбувався дистанційно: Артем тут, в Україні, зібрав усі необхідні документи, написав мотиваційного листа, а там, у Великій Британії, вирішили, що він гідний стати їхнім студентом. Крім цього, він проходив і співбесіду. Проте вона не стосувалася місця у вищій школі — йшлося про фінансову підтримку. Її забезпечив Фонд відкритого суспільства, який зараз, на жаль, цим більше не займається. Однак Артем радить шукати інші джерела, наприклад, Weidenfeld Scholarships (стипендії лорда Вайденфельда) або Clarendon Fund (Фонд Кларендон). Крім того, постійно існує стипендійна програма Міністерства зовнішніх справ Сполученого Королівства «Чівнінґ» («Chevening»). І це ще не все: деякі коледжі самі надають стипендії.

Однак Артем застерігає: найбільше шансів вступити на магістратуру, менше — на аспірантуру, а ще менше на бакалаврат. Причиною непопулярності українських школярів є різниця у вимогах середньої освіти у Британії й Україні.

Ситуація в українській системі навчання спричиняє знецінення будь-яких документів, що затверджують рівень твоїх знань: на кожному кроці ти змушений підтверджувати, що заслужив те «відмінно».

Порівняно з громадянами інших країн, для українців можливостей вкрай мало. Та й сама Україна — одна з небагатьох країн, які не надають жодної державної підтримки для навчання в Оксфорді чи інших вишах Великої Британії. Тому й конкуренція на отримання стипендій надзвичайно велика, і щороку вона зростає. Проте, якщо ти відчуваєш у собі сили здолати всі перешкоди на шляху до славетного університету, подумай, чи здатен ти витримати насичену програму навчання. Рік, як і наш, складається з трьох триместрів: Michaelmas (Св. Михайла) з

жовтня до грудня, Hillary (Св. Іларія) з січня до березня і Trinity (Св. Трійці) з квітня

до червня. Фактично канікул досить багато, однак це не ті канікули, до яких ми звикли. Це більше схоже на наші ТСРи.

Справа в тому, що нереально виконати всі завдання протягом триместру, тому головне — правильно розставити пріоритети, братися лише за найважливіше. А все інше мусиш робити на канікулах. А робити є що: самих лише назв рекомендованої літератури до одного семінару

на 3 сторінки! А кожен предмет налічує сторінок 40 джерел.

Якщо говорити про плюси, то, по-перше, зазначу, що предметів у них набагато менше. Якщо ти починаєш навчання на магістерці, то тобі нададуть список із 30-40 дисциплін, де сам

обереш ті 3-4, які й складатимуть твою магістерську програму. А сесія в них лише одна, незалежно від того, який ступінь ти отримуєш. Так-так, якщо, до прикладу, ти 4 роки вивчаєш філологію, то лише на 4-ому ти показуєш, що знаєш. І при цьому іспитова оцінка — єдина,

що має значення: жодна інша діяльність не береться до уваги. Окрім звичних нам лекцій і семінарів, існують також тьюторіали (tutorial): у групі з 3-4 студентів викладач проводить заняття, під час якого розглядають питання глобального рівня, на які академічна спільнота не має конкретної відповіді. Перед кожним заняттям необхідно писати есе, вказуючи основні погляди на цю проблему та власне її бачення. Такий підхід допомагає, за висловом Артема, здобути власний голос. Однак схоже, що все навчання в Оксфорді — це здобуття на голос. Бо цей університет не стільки дає знання, скільки здатність думати, знаходити відповіді на запитання, вміти дивитися на речі з різних боків.

На початку зустрічі Артем Ширкожухов сказав те, чим я хочу закінчити: спробувати навчання за кордоном варто хоча б для того, аби об’єктивно поглянути на світ, у якому ми живемо, та наше місце в ньому.

Show Must Go On

Нині засоби масової інформації дуже багато уваги приділяють стосункам нашого університету та Міністерства освіти. Воно й не дивно, адже з кожним днем це все більше схоже на війну. До того ж, Могилянці доводиться займати оборонну позицію: попри своє прагнення до автономії, вона так і залишилася підпорядкованою.

Та хіба початок цих суперечок – це прихід до влади Д.Табачника? Ні, суперечки були і з попереднім міністром, хоча й не такі запеклі. Адже справа не в тому, чого хочуть конкретні особи – чи Президент НаУКМА, чи міністр освіти. Справа у свідомості: українська політична влада постійно піддається спокусі запровадити централізоване авторитарне управління, а Могилянка з народження (чи то пак відродження) прагне самостійності. Як наслідок, конфлікт інтересів і постійні сутички.

Вашій увазі подано коротку історія розвитку нашого університету як віддзеркалення змін у системі вітчизняної вищої освіти.

24 серпня 1992 Офіційно відкрито Університет «Києво-Могилянська Академія».

1993 Запроваджена тестова система набору студентів.

13 січня 1995 Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження Статуту НаУКМА.

1999 З ініціативи чотирьох провідних університетів — Києво-Могилянської академії, Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Львівського національного університету ім. І. Франка, Харківського національного університету ім. В. Каразіна - було започатковано проект «Незалежне тестування», яким передбачене опрацювання методології вступу до вищих навчальних закладів на основі стандартизованого тестування абітурієнтів.

2003 У Могилянці запроваджено одноденний вступ на бакалаврат (тестування+перевірка+оголошення результатів).

11 квітня 2005 НаУКМА спільно з Львівським Національним університетом ім.І.Франка та Українським католицьким університетом виступила ініціатором розроблення принципів університетської автономії. Було передбачалено розробити проект відповідного Указу Президента України, випробувати на власному досвіді роботу в умовах справжньої автономії, а потім закріпити кращі здобутки у спеціальному законопроекті. На засіданні 13 травня 2005 за участі ініціаторів, а також Університету економіки і права КРОК (Київ), Харківського національного університету ім. В. Каразіна, Донецького національного університету, Дніпропетровського національного університету та Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича були обговорені тексти проектів Указу Президента України щодо експерименту з автономії університетів, а також Постанови Кабінету Міністрів України і відповідного Положення. За попередньо погодженою схемою, після узгодження і прийняття цих документів згадані університети працюватимуть в експериментальному режимі автономії, після чого, на підставі набутого досвіду, будуть сформовані пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства.

16 вересня 2005 НаУКМА підписала Magna Charta на офіційній церемонії в Болонському університеті.

20 жовтня 2005 НаУКМА стала повноправним індивідуальним членом Асоціації Європейських Університетів. Метою АЄУ є розвиток послідовної системи європейської освіти і досліджень через активну підтримку своїх членів як автономних інституцій до підвищення якості викладання, навчання і досліджень, а також їх внеску у суспільство.

21 квітня 2008 C. Квіт виступив на захист запровадження зовнішнього незалежного оцінювання: «Всеукраїнське незалежне оцінювання не може ставати предметом політичної боротьби і, тим більше, політичних спекуляцій. Воно спрямоване на реформування вищої та середньої освіти в Україні».

Липень 2008 Міністр освіти та науки України Іван Вакарчук запровадив всеукраїнське обов’язкове зовнішнє незалежне оцінювання, яке мало бути єдиним критерієм відбору студента для всіх ВНЗ. Могилянці з її особливими вимогами пригрозили Генпрокуратурою. Предметом суперечки були внутрішні тести, які ставали на заваді єдиній системі вступу. Окрім цього, Вакарчук наголошував, що вимога високого рівня англійської мови - це порушення прав тих абітурієнтів, які в школі її не вивчали. С.Квіт відповідав, що той, хто хоче, може вивчити англійську власними силами. Від скасування внутрішнього тестування Могилянка відмовилася, однак зменшила його роль: при вступі 50% успіху складали результати ЗНО.

Липень 2010 НаУКМА була підпорядкована МОН ще в 2002 році, але лише в 2010 цей процес завершився. У такий спосіб міністру освіти надали право затверджувати ректора і статут нашого університету. Тоді ще не відомо було, до чого це може призвести. Однак зрозуміло, що під загрозу потрапили насамперед вибіркові курси, адже вони не прописані в загальнодержавній програмі вищої освіти. С. Квіт при цьому почувався впевнено: «Я сподіваюся, що Києво-Могилянська Академія не тільки не буде позбавлена своїх прав, а навпаки – ці права будуть розширені,» - повідомив він в інтерв'ю телеканалу «СТБ».

16 вересня 2010 С.Квіт опублікував звернення до освітянської громадськості із закликом публічно висловитися проти призначення Д.Табачника на посаду міністра освіти та науки України.

24 листопада 2010 Могилянка підготувала власні пропозиції щодо проекту Закону України «Про вищу освіту», де пропонує змінити процедуру присудження ступеня доктора наук, створити особливі програми для підготовки «докторів філософії», які б співвідносилися з програмами західних університетів, обґрунтовує важливість автономії навчальних закладів для розвитку вищої освіти в Україні, наголошує на доцільності використання англійської як мови викладання. У висновку вказано, що «запропонований до розгляду законопроект, незважаючи на окремі позитивні пропозиції, є ізоляціоністським, таким, що не спрямовується на

підвищення конкурентоспроможності українських університетів, інтеграції науки та

освіти».

10 грудня 2010 На прес-конференції УНІАН С.Квіт заявив, що шукає підтримки в європейської наукової спільноти. Він висловив переконання, що те, що відбувається – це конфлікт не з Міністерством, а з Табачником особисто. І тому він допускає персональний тиск, зокрема, звільнення з посади через догани. А для університету загострення конфлікту може означати позачергові перевірки.

Цього ж дня опубліковано відкритий лист Президента НаУКМА до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України з приводу «курсу міністра освіти і науки України Дмитра Табачника на авторитарну централізацію управління та деградацію науки і освіти в Україні».

6 січня 2011 Постанова міносвіти про скорочення держзамовлення на 42%, відповідно до кількості випускників.

18 січня 2011 загальноуніверситетські збори в Могилянці.

20 січня 2011 прес-коференція на тему «Освіта – не привілей» за участю Єгора Стадного (Студентська колегія), Інни Совсун (старший викладач НаУКМА), Андрія Делікатного (Фундація регіональних ініціатив), Вадима Гудими та Андрія Мовчана (Пряма дія). Обговорення стосувалося не лише Могилянки, а й усієї системи вищої освіти в Україні. У МОНу вимагають відкритого обговорення проектів з подальшим прийняттям компромісних рішень.

Яке майбутнє в нашого університету, яка тактика була б оптимальною, хто візьме гору у протистоянні – про це ми поцікавилися в представників Студентської Колегії та «Прямої дії»:

Єгор Стадний, Студентська Колегія: «СК не розглядає це як протистояння Могилянки та МОНМС. Ми вважаємо, що це боротьба прогресивного сектору української вищої школи за свою автономію. Адже початок цієї боротьби можна брати від самого відродження університету та й можна констатувати постійне та систематичне нерозуміння зі сторони цілої української влади (а не лише МОНМС) того, що ж таке університет та його автономія.

Майбутнє НаУКМА залежить від успішності кампанії за автономію. У даному

випадку навіть відстрочка будь-яких змін в законодавство на 2-3 роки - вже

успіх, хоча й мізерний. Але вочевидь зміни будуть вже зараз. Не мізерним успіхом можна було б вважати прийняття законопроекту Мірошниченка як основи Закону про вищу

освіту. Цей законопроект далеко не ідеальний, але куди більше відповідає

інтересам Академії ніж міністерський. Хоча наприклад, в частині про студентське самоврядування він сильно звужує права студентів, тому вона однозначно потребує редагування, як і деякі інші положення.

Варто продовжувати просування ідей автономії в ЗМІ та виступати на публіці з найрізностороннішими доказами та критикою. Водночас потрібно шукати союзників у цій владі, скоріш за все - в адміністрації президента. Табачник не всім там вигідний, якщо з’явився альтернативний до міністерського законопроект і саме від представника Президента в Верховній раді. Хоча може це лише гра. У будь-якому разі нам потрібно грати на цих кулуарних розкладах. Не варто забувати і про протестну діяльність. Однак час грає не на нашу користь.

Про шанси важко казати, кожного дня ситуація змінюється. От наприклад 12 та 13 січня деякі неприятелі з профільного комітету намагались проштовхнути міністерський законопроект на голосування, що, на щастя, не вдалось. Але це може повторитись і після того, як Верховна рада вийде з канікул, тому варто діяти».

Вадим Гудима, «Пряма дія»: «"Пряма дія" має довгий досвід протистояння з Міністерством, і ми, звісно, на боці Могилянки. Тим паче, що НаУКМА - це єдиний виш, де поки що не було репресій (погроз, виключень тощо) щодо членів профспілки, передусім через значно більшу, порівняно з іншими університетами, внутрішню демократію. Так, ми повністю підтримуємо могилянську адміністрацію у прагненні до автономії, у критиці ідіотського законопроекту МОНу, у прагненні долучення до європейського освітнього простору, орієнтацію на якість освіти та боротьбу з корупцією. З іншого боку, в деяких моментах ми розходимось з адміністрацією.
Так, у підтриманому Квітом та Брюховецьким альтернативному законопроекті Мірошниченка ми будемо вимагати зберегти існуючі норми про мінімальну кількість бюджетних місць та їхнє співвідношення з контрактом. Також нам не дуже подобається постійний "елітаризм" могилянської адміністрації та частини академічної спільноти. Звісно, якість освіти - це в наших умовах чи не головне, але треба також думати і про її доступність для інших, про передачу корисного досвіду тощо. Насправді, цей виплеканий "елітарний та неповторний" образ Могилянки їй дуже зашкодив у цьому конфлікті, адже на цьому дуже важко побудувати солідарний протест. Наразі Академія ризикує опинитись сам на сам з урядом - хоча реформ потребує уся система освіти. Ми виступаємо проти поширеної мантри про "роботодавців", що мають вирішувати зміст та форму університетських програм, про університет як "фабрику кадрів" для ринку праці. На жаль, цю ідею пропагує і могилянська адміністрація, і вона ж базовою для законопроекту Мірошниченка. "Пряма дія" не приймає альтернативи між некомпетентним бюрократичним нав'язуванням згори (МОН) та сліпим підкоренням вимогам ринку (орієнтація на роботодавців). Натомість ми виступаємо за ширше внутрішнє самоуправління університетів, коли самі викладачі та студенти між собою домовляються, якими мають бути форма та зміст освіти, аби вона давала можливості для максимально вільного творчого розвитку, вироблення критичного мислення, створення нових форм солідарності та пропозиції суспільних альтернатив.
Позиція "Прямої дії" - Могилянка може й має стати авангардом для системних змін у освіті. Наш (могилянський) досвід некорупційної освіти, вільного відвідування лекцій, орієнтації на знання, а не на дипломи, наявність елементів внутрішньої демократії (хоча й недостатніх), студентського активізму тощо міг би стати неоціненним для інших університетів. Це можливо за умови ширшої кампанії за зміну усієї системи.
Інші можливі варіанти - наприклад, повернення Могилянці експериментального статусу - на наш погляд є лише тимчасовим рішенням. Адже якщо в усій системі освіти нічого не змінювати, то ніхто не завадить через якийсь час знову забрати цей "елітарний" статус - і все почнеться по колу знову. Але тоді нас ніхто не підтримає, бо вже просто нікому буде, систему освіти зруйнують остаточно.
Якщо законопроект МОН приймуть, то Академію чекає або серйозне падіння в статусі, або штучне об'єднання з Острозькою академією та Чорноморським державним університетом (колишні наші філії) - і в будь-якому разі значне звуження і так невеликої автономії.
Є ще й зовсім неприйнятні варіанти, як то звільнення з посади президента Сергія Мироновича, і заміна на "свою людину", а чи й просто закриття Могилянки (про цей варіант ходили чутки в міністерських колах). Але тут вже слід переходити до питання про тактику.
На наш погляд - слід поєднувати різні тактики. Звісно, за можливості треба домовлятись, але якщо мова заходить про принципові речі - як то внутрішня автономія чи боротьба проти руйнівного законопроекту та комерціалізації - тут слід бути готовим до найжорсткіших акцій. На жаль, досвід показує, що на рішення нашої влади, незалежно від партійної належності, впливають не раціональні аргументи, а загроза масових радикальних протестів. Тому до них слід бути морально готовими у випадку неприйнятного для нас розвитку ситуації.
З іншого боку, не можна дати втягнути себе у суто політичні розборки на зразок "антитабачної кампанії". На жаль, наразі склалась така ситуація (і це показав "податковий Майдан"), що простіше змусити владу піти на системні зміни, конкретні поступки, ніж звільнити когось з їхньої "команди". Тому - більше прагматичних конкретних вимог - внутрішнього та зовнішнього самоуправління для університетів, покращення якості освіти, збільшення стипендій (принаймні до прожиткового мінімуму) та зарплат викладачів (принаймні до рівня середньої зарплатні в промисловості), боротьби з корупцією тощо - і менше загальних декларацій політичного характеру.
Кілька слів про конкретні плани "Прямої дії": ми плануємо на початку лютого почати широку кампанію проти деградації освіти: зокрема, проти законопроекту МОН, проти планів по скороченню державного замовлення та за розширення університетської автономії водночас з демократизацією самих університетів.
Тому на самому початку лютого (початок роботи Верховної ради) ми плануємо провести масові акції протесту, організовані спільно з іншими могилянськими студентськими організаціями та ініціативами.
Як на мене, шанси у нас доволі непогані, влада зараз намагається протягнути купу потенційно протестних законів (Трудовий, Житловий кодекси та пенсійна реформа), і Партії регіонів студентські протести на додачу зовсім не потрібні. Тим паче, за попередніх протестів проти платних послуг вони відступили майже одразу».